Наставництво над дитиною, що виховується у інтернатному закладі

В Україні вже декілька років діє програма з наставництва для дітей, які виховуються та проживають в інтернатних закладах.

У суспільстві існують стереотипи про ворожість та асоціальну спадковість дітей, які виховуються в інтернатах. Так, ці діти мають великий життєвий досвід, але жоден з них не опинився у складних життєвих обставинах за власним бажанням.

Умови інтернату забезпечують базові потреби дитини у житлі, їжі та необхідних речах. А  прикладу успішного життєвого досвіду, старшого друга, що живе звичайним повсякденним життям, який надає повноцінне особистісне спілкування – немає. У цьому питанні інтернат потребує сторонньої допомоги, яку кожній дитині окремо може надати - наставник.

Щиро й уважно вислуховувати, надихати власним прикладом здорового життя, навчати культури спілкування та ведення побуту, сприяти підготовці до самостійного життя та відкрити світ майбутньої професії – допоможе наставник.

Ним може стати повнолітня особа, яка не боїться відповідальності, має можливість систематично зустрічатися з дитиною для спілкування та готова ділитися життєвим досвідом, не чекаючи подяки.

Наставники та підопічні 2-4 рази на місяць зустрічаються, спілкуються телефоном, у соціальних мережах. За домовленістю разом проводять дозвілля та відвідують заходи.

Для прикладу, наставник може познайомити зі світом свого хобі, запросити на тренування, допомогти у вивченні іноземної мови та підготовці домашніх завдань. Це допоможе дитині виявити свої уподобання та здібності, обрати майбутню професію.

Аби розширити  досвід дитини, навчити організовувати власний побут, господарство, вести особистий бюджет, наставник разом з дитиною може робити покупки, оплачувати комунальні послуги або оформлювати документи тощо. 

Наставнику важливо ділитися з підопічним історіями із власного життя, досвідом побудови стосунків щоб дати відповіді на різні життєві питання  дитини щодо дружби, створення сім’ї та виховання дітей.