Перший кіносеанс у Миколаєві
Днем народження кіно вважається 28 грудня 1895 року. У цей день в Парижі відбувся перший у світі загальнодоступний кіносеанс, і глядачі вперше побачили на екрані фотографії французького винахідника Луі Люм’єра, які «рухаються». Одним з перших фільмів, знятих братами Люм’єр, була короткометражна комедія «Политий поливальник»: садівник поливає рослини зі шлангу. Хлопчик непомітно для садівника наступає на шланг і вода перестає текти. Садівник здивовано заглядає у наконечник, хлопчик звільняє шланг, і вода під тиском вдаряє садівнику в обличчя. Він упускає шланг і кидається за хуліганом.
Але хоч цей фільм і був знятий у 1895 році, - найбільш відомою стала стрічка братів Люм’єр, що вийшла у 1896 році і мала назву «Прибуття поїзду». Поїзд з'являвся здалеку, проходив навскіс справа наліво через весь екран на перший план і йшов за лівий край екрану, створюючи враження простору. Крім того, в цьому фільмі вперше в одному кадрі були показані зйомки людей загальним, середнім і крупним планом. Незважаючи на простоту сюжету (на екрані демонструється всього лише зупинка поїзда біля залізничної платформи вокзалу міста Ла-Сьота і пасажири, що рухаються вздовж вагонів), фільм отримав широку популярність. За свідченнями (можливо, сильно перебільшеними), деякі покази фільму викликали паніку серед публіки, яка не була психологічно готова сприйняти «ожиле» зображення потяга.
Перше уявлення про кіно жителі Миколаєва дістали 4 (16) серпня 1896 року, коли якийсь практичний ділок, яких у той час багато їздило по Росії, проїздом через Миколаїв дав у театрі Шеффера (нині Миколаївський Академічний Художній російський драматичний театр) один сеанс «кінематографа, винайденого братами Люм’єр». Про цей перший в історії міста Миколаєва кіносеанс місцева газета «Южанин» писала:
«В театрі Шеффера було показано новий винахід, що діє за допомогою електрики – «кінематограф». Сеанс у всіх відношеннях не вдався і викликав протести публіки у формі свисту і шикання. Замість «рельєфних зображень без стомлюючого миготіння в натуральну величину», як писала багатообіцяюча афіша, публіка бачила перед собою силуети, що швидко мелькають, в яких висловлюючись фігурально, неможливо було визначити, де «Лев», а де «Собака».
У жовтні того ж 1896 року афіші знову запрошували миколаївців відвідати театр Шеффера, де «тільки один раз відбудеться демонстрація єдиного у світі кінематографа Люм’єра». У програмі «рухомої живої фотографії», яка мала величезний успіх у Петрограді, Москві і Одесі, перелічувалося понад 40 найменувань фільмів. А фільми в той час виготовлялися коротенькі – довжиною 15-20 метрів кожний.
Побоюючись, що обманутий вже одного разу привабливою рекламою глядач не піде вдруге дивитися на «паризьку новинку», афіша попереджала: «Кінематограф Люм’єра не має нічого спільного з жалюгідним наслідувачем, який був цього літа в Миколаєві».
О.Лукашов у газеті «Південна правда» писав, що скільки миколаївців прийшло тоді в театр Шеффера, невідомо. Але про те, що на цей раз сеанс удався, свідчить стаття, вміщена в «Южанине». В ній не тільки докладно викладається принцип роботи кінематографа, а й описуються враження глядачів від фільмів, що демонструвалися. Особливо їм сподобався фільм «Прибуття поїзда».
«Прибуття поїзда на станцію – писав «Южанин», - являє захоплюючу картину. Локомотив повним ходом рухається по напрямку до глядачів і веде поїзд. Збоку біжить кондуктор. Поїзд зупиняється. Пасажири і носильники багажу починають перебігати одні з вагонів на станцію, інші навпаки, поспішаючи зайняти місце у вагоні. Всю цю метушню передано незрівнянно. Це саме життя. Картина ця була повторена, і потім вона ж була показана втретє, але із зворотним рухом».
Замість обіцяного одного сеансу на прохання жителів міста через тиждень відбувся другий сеанс, який пройшов ще з більшим успіхом.
Головний спеціаліст архівного відділу
управління архівної роботи та урочистих подій
Миколаївської міської ради
Максим Григорович Короленко
ОНОВЛЕНО 28.05.2013